Учителем не кожен може бути,
Учителем не кожен може бути,
Нестеренко Надія Зіновіївна
Освіта: вища , Луцький державний педагогічний університет ім.Лесі Українки , 1985 р.
Спеціальність: початкове навчання
Місце роботи: Вороняцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Посада: вчитель початкових класів
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст І категорії
Стаж роботи : 30 років
Моє життєве кредо:"Діяти, творити - значить жити"
Педагогічне кредо: "Доторкнутись розумом і серцем до кожного учня, вселити в нього віру в успіх"
Мій життєвий принцип: "Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе"
Робота над проблемою
Науково-методична проблема:
Використання усної народної творчості на уроках у початкових класах.
Завдання:
- формувати людину як неповторну творчу особистість;
- навчати учнів висловлювати свої думки, працювати колективно;
- активізувати пізнавальну активність, інтерес до рідного
слова;
- виховувати любов до рідного слова;
- створювати комфортні умови навчання.
Обгрунтування проблеми:
Постійне використання всіх жанрів фольклору (казок, легенд, загадок, скоромовок, лічилок, прислів'їв і приказок) сприяє:
-розвитку фонематичного слуху;
-формуванню самостійності;
-збагаченні словникового запасу учнів;
-створює гарний настрій;
-підвищує інтерес до навчання.
Опис досвіду
Узагальнення
досвіду роботи
вчителя початкових класів
Вороняцької ЗОШ
І-ІІІ ступенів
Золочівського району
Львівської області
Нестеренко Надії Зіновіївни
Я прагну досягти в житті
простого дива,
Хай будуть терна на путі,
Хай буде злива
Поразок і падінь…
Але я вчитель…
І серед прийдешніх поколінь
матиму щастя
плекати
віру і тепло,
вчити любити.
Я прагну сіяти добро
й
талант творити.
Наукою та багатовіковою практикою
переконливо доведено, що українська школа справді національна тоді, коли вона
ґрунтується на українській етнопедагогіці, національній системі впливу на
формування особистості. Такої точки зору дотримувались провідні українські
педагоги, зокрема О.Духнович, Г.Ващенко, В.Сухомлинський, М. Стельмахович та
інші.
Навчання молодших школярів також повинно будуватися з
урахуванням всього того досвіду, який накопичив наш народ за всю свою історію.
Впровадження народознавства у навчально-виховний процес допомагає пробудити в учнів початкових класів
національну свідомість, гордість за свою історію, культуру, за свій родовід і
сприятиме формуванню в кожного учня народного світосприймання, загальнолюдської
моралі, готовності продовжувати заповіти батьків.
«Вводячи дитину в
народну мову, ми вводимо її у світ народної думки, народного почуття, народного
життя, в сферу народного духу» - писав К.Ушинський.
У
педагогіці початкової школи вивчення народознавства та впровадження його
елементів на всіх уроках початкової ланки – це втілення у навчання і виховання
школярів засобами народної педагогіки ідей, почуттів і прагнень рідного народу,
ознайомлення молодших школярів із народними звичаями і традиціями, усною
народною творчістю, дитячим фольклором.
Оволодіння народознавством у початкових класах
сприяє входженню учнів 1-4 класів у життя, родинний і громадський побут,
виробничу і культурну сферу рідного народу.
Вчитель початкової школи покликаний
передати своїм вихованцям усю красу, багатство і самобутність народних звичаїв
і традицій, сприяти розвитку дитячого мислення, виховувати любов до рідного
слова, вчити зв’язно висловлювати думку. Тому й доцільним є впровадження у
навчально-виховний процес елементів
народознавства. Використання елементів народних традицій і обрядів стало
важливою складовою мого педагогічного досвіду.
Саме це і
підштовхнуло мене до вибору проблеми
«Виховання
любові до рідної мови через народні
традиції.»
У своїй роботі зробила спробу показати використання народознавчого матеріалу на
уроках в початковій школі, що знайшло своє відображення як у теоретичній, так і
в практичній частині представленого досвіду.
Головна ідея проблеми, над якою
працювала впродовж років,
полягає в обґрунтуванні дієвих засобів практичної реалізації народознавчого
підходу в навчальній діяльності молодших школярів.
Її актуальність та інноваційність, викликана
потребою педагогів поєднувати навчання та виховання підростаючого покоління із
систематичним використанням найбагатшої
спадщини українського народу, його звичаїв і традицій, усної народної
творчості, дитячого фольклору. Таке поєднання сприятиме належному формуванню
ключових компетентностей для
того, щоб у майбутньому дитина стала «компетентною людиною», до того ж гідним
громадянином своєї рідної землі.
Теоретична та практична значущість проблеми полягає в тому, що проаналізовано досить широкий спектр
психолого-педагогічної і методичної літератури та інших джерел з питань
використання елементів народознавства на різних уроках в 1-4 класах. Найбільшу
увагу приділено використанню народних звичаїв і традицій, усної народної
творчості, дитячого фольклору як дієвих засобів практичної реалізації
навчально-виховних цілей, розроблено конспекти уроків різного типу з різних
навчальних дисциплін з використанням народознавчого матеріалу, а також
інформаційно-методичного матеріалу, зразки дидактичного роздаткового матеріалу.
Все частіше ми,
вчителі, почали зустрічати пасивних дітей, з небажанням вчитися, виконувати
домашні завдання, взагалі йти до школи.
У дітей почав гаснути вогник пізнання, допитливості,
сподівання.
Звичайно, зацікавити маленьких школярів непросто. Знаючи
це, приділяю велику увагу
дотриманню педагогічних умов у процесі добору народознавчого матеріалу.
Використання
народознавчого матеріалу в навчальному процесі здійснюю систематично та
цілеспрямовано. Під час розробки методики використання народознавчого матеріалу
враховую вікові особливості молодших школярів, специфіку кожного навчального предмета
і спираюсь на пізнавальну діяльність учнів. Таке наповнення змісту
навчально-виховного процесу народознавчим матеріалом забезпечує не лише міцне й
осмислене засвоєння знань, а й сприяє розширенню кругозору та розвитку
світогляду учнів. Робота над практичною реалізацією даної проблеми - це систематичний творчий пошук,
спрямований на оновлення змісту навчально-виховного процесу, впровадження нових
підходів, пробудження пізнавальних інтересів учнів до вивчення і засвоєння
національних та загальнолюдських цінностей.
Вважаю, що такий підхід сприяє
підвищенню рівня навчальних досягнень учнів, формуванню досить широкого кола
компетентностей. З цією метою, вивчаючи досвід своїх колег, відвідуючи
уроки-семінари, підвищила свій професійний рівень у Львівському ОІППО, впроваджую новітні технології, звертаюся
до надбань великих педагогів.
На уроках у початкових класах
впровадження елементів народних звичаїв і традицій набули важливого значення як
інтерактивні засоби навчання, виховання, що спрямовані на засвоєння
програмового матеріалу, на розвиток творчого потенціалу особистості,
кооперування та гуманізацію стосунків у колективі. Саме під їхнім впливом діти
проходять шлях свого розвитку від підсвідомого розуміння своєї етнічної
належності у молодшому віці до національної зрілості..
Знаю, що школа покликана вчити, але
переконана, що цілісне сприймання світу неможливе без виховання якостей
людяності, без формування вмінь і навичок творити добро та красу, служити
прогресу. Все це залежить від різноманітної за змістом, структурою, способами
організації навчальної діяльності.
Для якісного оновлення уроку в
початкових класах у центрі уваги стоїть, на мій погляд, виховання любові до
рідної мови, традицій українського народу, його культурної спадщини. Адже, час
лине швидко, змінюється життя. Приходять до школи все нові й нові учні. Навчати
і виховувати їх потрібно теж по – новому.
Проголошений в освітньому просторі України
принцип варіативності освіти дає змогу будувати навчальний процес на
досконаліших стратегіях і технологіях, із застосуванням яких відбувається
саморозвиток особистості, забезпечується успіх діяльності вчителя. Я вважаю, що
сьогодні вже недостатньо навчати традиційно: у центрі навчально – виховного
процесу має бути учень. Забезпечити умови, щоб учень був суб’єктом навчальної
діяльності, зобов’язаний кожен вчитель. Передумови для цього на уроці такі:
o не можна
всіх навчити однаково ,треба створити належні умови , щоб кожний школяр зробив
стільки кроків, скільки зможе;
o від
полювання за помилками перейти до їх профілактики;
o створити
комфортні умови для кожної дитини (вчитися без страху, охоче, із задоволенням);
o формувати
вільну особистість.
Успіх у свідомому
опануванні шкільної програми залежить від творчої активності учня на уроці,
вміння доказово міркувати, обгрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з
вчителем. «Може, маленька дитина повторює те , що було вже зроблено , створено
іншими людьми, але якщо це діяння - плід її власних розумових зусиль, - вона
творець; її розумова діяльність - творчість». Тому всі свої дії намагаюсь
спрямувати на те, щоб дитячі роки були не лише підготовкою до життя, а власне
життям. Тож визначальними рисами навчання у моїй роботі є: взаєморозуміння,
взаємоповага, творче співробітництво. Відомо, що найкращий вчитель той, хто
пробуджує в учнів бажання вчитися. Щоб навчити дитину, треба не просто передати
їй знання і вміння, а викликати в неї пізнавальну та практичну активність.
При вирішенні цієї проблеми користуюся порадами В.О.Сухомлинського:
«…в хвилини емоційного піднесення думка дитини стає найбільш чіткою, а почуття
здивування є могутнім джерелом бажання знати». Лише, коли дитина зацікавиться
матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися про нього більше.
А досягти цього
можна лише засобами, що активізують
пізнавальну
діяльність. До них належать: дидактичні ігри, ігрові
ситуації, цікавинки , завдання творчого характеру, нестандартні завдання. Чим
різноманітніші види діяльності , якими займається учнівський колектив, тим
більше можливостей у кожної дитини розкрити свої здібності.
Плануючи урок,
чітко визначаю його навчальні завдання і заздалегідь готую необхідні для цього
матеріали. Це дає змогу забезпечити активну діяльність усіх учнів класу.
Постійно використовую на уроках коментування, обговорення, багато завдань
виконуються самостійно. Для творчих робіт підбираю теми, які цікаві дітям,
викликають певні емоції, торкаються струн душі і серця, будять розум, фантазію,
уяву.
Особливо вдало і
органічно такий народознавчий матеріал поєдную
з програмовим на уроках словесності. Наприклад, на уроці української мови при
вивченні теми «Іменник»(4 клас), розповідаю про прадавній народний звичай
вшанування рушника, пропоную учням ряд дидактичних завдань на основі текстового
матеріалу про українські рушники. А при вивченні теми «Повторення вивченого
матеріалу про прикметник як частину мови»(3 клас) доцільно використати
дидактичну гру «Щасливий випадок», в якій поглиблюються знання дітей про рушник
як народний символ.
У своїй роботі систематично звертаюся
до народного календаря та народних свят
і використовую їх як фрагменти уроків до багатьох тем на уроках читання і мови.
Для уроків розвитку зв’язного мовлення часто добираю такі теми, як:
- Зустріч весни в Україні;
- Складання казки «Пригоди
великоднього яєчка»;
- "Писанка - душа народу";
- Складання різдвяного віршика;
- Написання листа до Святого Миколая,
тощо.
У цікавій формі проходило свято на
тему : "Козацькому роду-нема переводу", на якому діти знайомилися з чудовими
традиціями життя козаків, їхніми піснями, побутом, історією рідного народу.
Народознавчий матеріал, який містить
елементи народних традицій, використовую і на предметах
природничо-математичного циклу. З власної практики зауважила, наскільки якісно
збагачується, урізноманітнюється навчальний матеріал. На уроці математики в 1
класі при вивченні теми «Порівняння за шириною» використовувала широкий
гуцульський пояс для чоловіків і жіночий вузький пасок, застосовуючи прийом
накладання. Часто, як унаочнення, презентую на уроці й різнокольоровий віночок
зі стрічками, барвисті старовинні хустки, нашийні прикраси, вишиті сорочки і
красиві рушники, а також глечики, куманці, неповторні українські писанки.
На
уроці з курсу «Природознавство» при вивченні теми «Що таке Батьківщина?»
(1клас) учні з великим зацікавленням виготовляли «родинне дерево». А чи й
просто з ляльками в національних строях Іванком та Ганнусею діти заочно
подорожують в різні регіони України на уроках природознавства, а також в різні
куточки рідного краю.
Елементи народознавства, які включають
знання народних звичаїв і традицій, включаю в інтегровані уроки з різних
предметів, а також при проведенні інтегрованих
днів. Паралельно із вивченням програмового матеріалу учні черпають цікаві і
корисні відомості з невичерпної народної скарбниці.
Легко і природно поєднуються елементи
народознавства, що містять знання наших звичаїв і традицій, на уроках
образотворчого мистецтва і трудового навчання. На цих уроках було виготовлено композицію
на тему "Розбитий глечик" ,
де діти ознайомились з різними
видами декоративного українського посуду, ввилися розмальовувати посуд
візерунками.
В доступній
формі ознайомлюю своїх
учнів із декоративно-прикладним мистецтвом України. Дітям подобається
створювати власні орнаменти в смужці, квадраті, крузі, візерунки для хустин і
рушників, глиняного посуду, ліпити із солоного тіста і розфарбовувати обрядових
жайворонків, різдвяних голубочків, розписувати писанки, виготовляти витинанки,
маски для персонажів з пап’є-маше, за народними мотивами створювати солом’яні ляльки.
Саме тут використовую різні
види групової роботи, оскільки діти відчувають величезне задоволення від
колективної праці.
Невичерпним джерелом для виховання і
навчання підростаючого покоління є усна народна творчість. Для цього було
розроблено цикл уроків з теми "Усна народна творчість" 4 клас
"Українські народні пісні", "До джерела народної мудрості",
"Свято українського фольклору". Саме завдяки таким урокам молодші
школярі одержують перші уявлення про культуру і побут свого народу, в них
формуються почуття, які надалі стають фундаментом усього життя, формуються
основні якості особистості. Залучення до народної культури очищає душу дитини,
пробиває джерельця доброти і любові до світу, в якому, на жаль, ще так багато
жорстокості, зла, ненависті. Діти люблять усну народну творчість. Вона є добрим
супутником у навчанні, бо відповідає психофізіологічним особливостям молодшого
шкільного віку.
У своїй педагогічній роботі велику
увагу приділяю використанню на уроках елементів української народної казки.
« Казка – животворне джерело дитячого мислення. Під
впливом почуттів дитина мислить словами. В казкових образах - перший крок від
яскравого до абстрактного. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом,
а й серцем» - писав В.О. Сухомлинський. Для дітей справжнім святом стають
уроки-мандрівки в ту чи іншу казку. Окрім того, на уроці створюється позитивний
емоційний фон.
На уроках української мови практикую
різноманітні завдання на основі уривків з народних казок. Наприклад, при
вивченні теми «Змінювання дієслів за часами»(3 клас) пропонує уривок із казки
«Коза-Дереза», при вивченні теми «Слова, протилежні за значенням»(2 клас)
використовує уривки з казки «Лисичка-сестричка та вовк-панібрат», а при роботі
над темою «Культура мовлення. Слова ввічливості»(2 клас) у пригоді стали рядки
з казки «Лисичка та журавель».
На уроках рідної мови часто використовує роздаткові картки
на основі українських народних пісень, одночасно звертаючи увагу на красу
рідної мови. В цікавій формі було проведено уроки з теми "Українські
народні пісні". На уроках читання учні часто створюють власні казочки за
мотивами народних казок, тим самим реалізовуючи свій творчий потенціал.
На уроках математики використовую задачі
на основі народних казок.
Наприклад:
Скільки Цап і
Баран побили всього вовків, якщо троє висіло на дереві, а двоє лежало під
кущем?
Дуже цікавими для учнів є і загадки з
математичним змістом. Вони загострюють мислення, увагу дітей, є могутнім
засобом розвитку мислення.
Щоб уроки проходили емоційніше,
жвавіше, щоб учні краще сприймали матеріал, широко використовую прислів’я та
приказки.
На уроках читання пропоную і
нестандартні завдання.
Діти
розбиваються на підгрупи. Кожна підгрупа загадує якусь приказку й зображує її
за допомогою міміки та жестів. Приказки вибираю прості, знайомі всім дітям.
Друга група відгадує, яку приказку зображено. Ця гра сприяє розвитку вміння
послуговуватися не тільки мовними, а й позамовними засобами спілкування.
На
уроці з курсу «Природознавство»(1 клас), працюючи над темою
« Рідний край.»,
використовую орієнтовні завдання:
З якої професії?
- Назви, з якої професії прийшли в життя подані прислів’я
та приказки:
З поганої вівці хоч вовни жмут (Чабан) і т. п.
Особливо ефективним було використання
прислів’їв на уроці української мови в 2 класі з теми “Робота з деформованими
реченнями». Тут застосувала гру «Плутанина», яка полягає в тому, що всі подані
прислів’я переплутані. Перша частина одного прислів’я з’єднана з другою
частиною іншого. Учні «розплутують» їх.
На уроці з основ здоров’я в 1 класі на
тему «Людина та її здоров’я» використовувала дидактичну гру «Ромашка». На
пелюстках казкової ромашки написані прислів’я про здоров’я. Діти «зривають»
пелюстки, читають прислів’я і пояснюють, як вони їх розуміють. Наприклад:
- Ходи більше, проживеш довше.
- Праця - здоров’я, лінь – хвороба і т. п.
Перлини усної народної творчості як
елементи на уроках в початкових класах сприяють збагаченню словникового запасу
моїх вихованців, активізують їхню пізнавальну діяльність, розвивають
фонематичний слух, інтонацію, формують оцінні судження, а також служать
формуванню характеру і почуттів молодших школярів.
Використання елементів усної народної
творчості допомагає вчителю зробити уроки цікавішими, колоритнішими. Внаслідок
цього покращується і засвоєння основного програмового матеріалу учнями.
Великого значення у своїй щоденній
педагогічній роботі надаю використанню
у навчально-виховному процесі елементів дитячого фольклору. З нагоди 200-річчя
від народження Т.Шевченка діти колективно складали вірші про видатного Кобзаря , провели фотовиставку "Кобзар
очима дітей" . У цікавій
формі пройшов ранок на тему "І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній,
новій, не забудьте..." До 145- річчя з дня народження Лесі
Українки було проведено конкурс читців її віршів та виставку малюнків до творів.
Надзвичайно цікавим був тиждень
початкових класів у школі «А вже весна у двері стука…», де діти також
торкнулися душею перлинок народознавства. Під час свята «Сторінками улюблених
казок», діти зустрілися з казкою, відтворили фрагменти українських казок,
інсценізуючи їх. На протязі цілого тижня вивчали народні ігри, хороводи,
веснянки, гаївки. народні пісні, лічилки та прислів’я. Цікавими були виставки
малюнка на весняну тему та власних казочок, аплікацій з природного матеріалу.
Діти продемонстрували справжню творчість і фантазію.
З власного досвіду переконана в
наступному: якщо учитель систематично, творчо, послідовно укладає завдання,
використовуючи фольклорні твори в зв’язку із навчальними предметами, починаючи
із перших днів навчання дитини в школі, учні навчаються чітко, логічно
передавати думки, їхнє мовлення стає виразнішим, багатшим стилістично,
розширюється словниковий запас, формуються читацькі інтереси, виховуються
естетичні смаки, любов до народної творчості, пожвавлюється й стає цікавішим
увесь навчальний процес.
У своїй шкільній практиці часто
використовую скоромовки, особливо на уроках української мови і читання. У 1
класі при вивченні нової букви діти дуже
люблять вивчати віршики –скоромовки, це допомагає їм краще запам’ятати
виучуваний звук. Діти заучують їх
колективно та індивідуально. Особливо цікавими для учнів стали скоромовки
діалогічної форми, а також ігри-скоромовки з елементами змагання: хто краще
промовить скоромовку?, хто більше знає їх? та ін. Цей жанр найчастіше
використовує на початку уроку мови як фонетичну «зарядку». Доречно застосовує
скоромовки і на уроках навчання грамоти при вивченні тієї чи іншої букви.
Дитячі
лічилки чудово вливаються в контекст
уроків математики в 1класі з розділу «Нумерація чисел 1-10». Незамінними стають
лічилки і на уроках фізкультури при визначенні ведучого в тій чи іншій грі:
Сидить качка на гніздечку,
Золоті несе
яєчка.
Скільки їх там, відгадай:
Раз, два, три – утікай!
Народознавчий
матеріал на основі колискових пісень використовую на уроках рідної мови.
Зокрема, в 3 класі під час роботи над темою «Звертання, розділові знаки при
них» учні із задоволенням виконували граматичні завдання на основі тексту
колискової «Котику сіренький».
Звичайно, зайвим буде доводити, яке
велике значення має гра для дитини. Тому на уроках фізкультури розучую з дітьми
українські народні ігри, такі, як «Горщечки», «Фарби», «Голка, вузлик, нитка»,
«Гуси», «Воротарчик», «Щука і окунь». В якості загальнорозвивальних вправ
використовує елементи народного танцю, наприклад: «Два півники», «Соловейко»,
«А ми просо сіяли», «Кицька». Доказом того, що вправи із музичним супроводом
імпонують дітям є те, що малята із задоволенням виконують їх і в позаурочний
час. Використання народних ігор допомагає зняти втому, зміцнює здоров’я,
покращує настрій дітей.
Елементи народної гри використовую у вигляді поспівок, як от:
- Ой дзвони дзвонять, хорти вовка
гонять,
По болотах, очеретах, де люди не ходять…
Постійно використовує різножанрові
українські народні пісні, обрядові
пісні, прекрасні музичні
ігри, розучую українські народні танці , наприклад: «Ходить гарбуз по городу» та ін..
Працюючи над проблемою, постійно
цікавлюся новинками та досягненнями психолого-педагогічної літератури. Про це
свідчить впровадження на уроках інтерактивних
методів навчання. Використання таких технологій дає змогу чітко формулювати навчальні цілі
уроку, визначати, чого повинен досягти учень на уроці.
Вивчення педагогічної літератури та
власний педагогічний досвід переконують у тому, що активна розумова діяльність
учнів у навчальному процесі забезпечується за умов:
o високої мотивації школярів на
навчальну діяльність;
o створення відповідного навчального
середовища;
o використання педагогічних технологій
та методів відповідно до досягнутого рівня та завдань розвитку розумової
діяльності учнів;
o залучення школярів до самостійної
діяльності, в тому числі проектної та дослідницько-пошукової;
o створення ситуацій успіху в
навчальній діяльності;
o орієнтації навчального процесу на
формування компетентностей та досвіду діяльності;
o забезпечення активної та
інтерактивної взаємодії школярів з педагогом та між собою.
Тому у навчальній діяльності
постійно використовую інноваційні підходи, комп’ютерні технології, творчі
вправи та завдання. Вони мають багато переваг:
- у роботі задіяні всі діти класу;
- учні вчаться працювати в групі, в
парі;
- формується доброзичливе ставлення до
опонента;
- кожна дитина має можливість
пропонувати свою думку;
- створюється ситуація успіху
- за короткий час опановується багато
нового матеріалу
Для розвитку пізнавальної активності я
практикую такі інноваційні технології навчання:
§ інтерактивне навчання ( навчання в
парах, ротаційні (змінювані) трійки, 2-4-всі разом, карусель, малі групи,
акваріум);
§ розвиваюче навчання (хвилинки –
цікавинки , ребуси, загадки, числові головоломки, рольові ігри);
§ проектну діяльність (
уроки-презентації, уроки-телепередачі, інтегровані уроки, віртуальні подорожі,
інтерактивні вправи );
§ групову навчальну діяльність (малі
групи, дискусії, турніри, міні – уроки, імітаційні ігри, ділові ігри, коло ідей
);
§ формування творчої особистості (
дослідницькі роботи, гра
«Інтерв’ю», інсценізація казок, опорні схеми).
Організація інтерактивного навчання
передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне
вирішення проблеми
на основі аналізу обставин та відповідної ситуації
Інтерактивні технології на
уроках дозволяють
забезпечити глибину вивчення матеріалу. Змінюється роль учнів: вони стають
активними, приймають важливі рішення. Але кожна інтерактивна вправа потребує
попереднього розгляду і навчання учнів для її проведення. Всі інтерактивні
методики вимагають від учителя
додаткової підготовки, ретельно продуманого кожного етапу уроку. Проте
затрачені зусилля виправдовують себе.
Застосовуючи
комп’ютерні технології, уникаю буденності в навчанні, унаочнюю нові поняття,
підтримую інтерес до навчання, вношу творчі
ідеї.
Серед елементів інтерактивних методів
навчання часто застосовую метод побудови «асоціативного куща», «логічного
дерева» , «гірлянди асоціацій» , «павутинки асоціацій». На початку визначаю одним словом тему, над якою
буде проводитись робота , а учні згадують все, що виникає в пам'яті стосовно
цього слова. Спочатку фіксую
відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається».
Використовуючи інтерактивну вправу
«Мікрофон» , надаю можливість кожному сказати щось швидко, по черзі,
відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію. При
проведенні вправи дотримуюсь певних правил:
§ говорити має тільки той, у кого є
«символічний» мікрофон;
§ подані відповіді не коментуються і
не оцінюються;
§ коли хтось висловлюється, решта не
має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.
Для
розв’язування важких завдань на уроках використовую метод «Гронування». На
листку діти записують ключове слово. Від нього будують однорівневе гроно. В гронах записуються міркування
навколо даних, що подані в умові завдання.
Для роботи парами пропоную гру «Два –
один». Один з учнів утворює
складні іменники з
двох іменників, а інший утворює речення з поданими словами. Розвиток
інтонаційного чуття та ритмомелодики тексту потребує розумового напруження,
винахідливості та творчості. Тут мені стає у пригоді вправа «Розумники». Дітям
потрібно придумати та вписати пропущене слово у римований рядок.
Вважаю, що метод евристичної бесіди й елементи
проблемно-пошукового методу готують дітей до вирішення проблем, вчать не
боятися труднощів. Вже з першого класу активно використовую на уроках таку
форму роботи, як рольова гра. Діти
проявляють кмітливість, уміння зорієнтуватися в ситуації. Багато учнів на
початку дуже сором’язливі, тому вчаться також переборювати свою невпевненість.
Разом з однокласниками відтворюють біля дошки різні життєві ситуації, знайомі й
звичні для дітей. Такі ігри допомагають дитині спроектувати правила гри в
реальне життя, повірити у свої сили, довести насамперед собі: «Я теж можу вийти
до дошки і брати участь у сценках, можу говорити не гірше за інших».
Допомагають відчути свою значимість у колі однокласників, стимулюють до уваги
на уроці й бажання все зрозуміти та запам’ятати.
Під час повторення теми використовую
інтерактивну вправу "Кубування". На гранях куба, виготовленого з
картону , пишу запитання або завдання (по одному на гранях). Учням пропоную
викласти на папері або в усній формі думки на запропоновану тему впродовж 2-4 хв.
При обговоренні вправи застосовую
метод «Прес». Фактично, робота при виконанні вправ ділиться на чотири етапи.
Цей метод сприяє виробленню і формуванню учнями аргументів, висловленню коротко
думок по виконанню вправи. Для цього на дошці вивішую таблицю з написами:
- я вважаю, що…
- тому, що…
- наприклад…
- отже, таким чином…
В систему дидактичних ігор включаю
такі:
· на формування розумової інформації
(аналіз, порівняння, виді-лення головного, аналогія, класифікація,
узагальнення);
· на відновлення, доповнення цілого;
· на виключення зайвого;
· ігри-драматизації;
· ігри-конструювання;
· рольові ігри з елементами сюжету.
У своїй практиці застосовую різні
форми організації
навчального процесу : фронтальну,
групову (парну) та індивідуальну.
У моєму арсеналі є розробки як
традиційних, так і нетрадиційних
уроків, позакласних заходів
навчального та виховного характеру.
Намагаюся розвивати дитину в цілому як
особистість, навчаю її працювати творчо, вести пошукову роботу, думати і
висловлювати свої думки, обґрунтовувати міркування. У своїх висловлюваннях учні
використовують такі вирази: «Я вважаю»…, «На мою думку…», «Я гадаю…», «На мій
погляд…», «Я припускаю…», «Подумавши, я
прийшов до висновку…».
Саме під час таких уроків діти вчаться
висловлювати свої думки, приймати рішення, креативно мислити, самостійно
обирати шлях, досліджувати проблему , шукають варіанти рішення проблем. Глибоко
переконана, що тільки поєднання навчальної діяльності з виховною роботою
та використанням сучасних
технологій сприятиме
досягненню високого рівня знань учнів.
У процесі впровадження в
навчально-виховний процес початкової школи елементів народознавства молодші
школярі усвідомлюють свою самобутність і унікальність, водночас долучаючись до
цінностей, притаманних нашому народові.
Отже, у своїй роботі намагаюся
показати, як важливо грамотно застосовувати елементи народознавства,
різноманітний народознавчий матеріал на всіх уроках початкової ланки навчання.
Цінні ідеї черпала в педагогічній спадщині видатних українських педагогів,
котрі вважали народознавство школою добра, школою людської душі.
Дійшла до висновку, що
навчально-виховний процес у початковій школі стає неповноцінним без вплітання у
його канву ниток усної народної творчості,
знання українських народних звичаїв та обрядів, прекрасних зразків українського
фольклору.
Таким чином, використання елементів
народознавства у молодших класах допомагає покращити засвоєння програмового
матеріалу, розвинути творчі нахили учнів, розширити словниковий запас,
вдосконалювати усне і писемне мовлення дітей, формувати читацькі інтереси,
естетичні смаки, спонукає їх до пізнавальної діяльності і є запорукою виховання
любові до рідної української землі.
Неперевершено і дуже цікаво!
ВідповістиВидалити